Доповідачі Софія Арока

У 1985 році  Софія Арока захистила докторську дисертацію з хірургічної медицини. Після завершення післядипломної освіти у 1991 р. за спеціальністю стоматологічні біоматеріали у Паризькому Університеті VII (Франція), отримала в наступному році (1992) сертифікат пародонтолога, (Паризький Університет VII, Франція). Післядипломну освіту за спеціальністю пародонтологія та стоматологічна імплантологія завершила у 1996 році у Паризькому Університеті VII, Франція. З 1998–2001 працювала доцентом у Паризькому Університеті VII, Франція, а з 2001 р. є професором в аспірантурі за спеціальністю пародонтологія та імплантологія у тому ж університеті. Починаючи з 2008 року є професором Університету Сегеда в Угорщині  на факультеті стоматології.  У 2009 стає професором Бернського університету, Швейцарія на кафедрі пародонтології. Ступінь PhD Університету Сегеда, Угорщина, Софія  Арока здобула у 2010 році, захистивши докторську дисертацію "Хірургічне лікування численних рецесій ясен". З 2012-го стала почесним професором Університету Сегеда. 

Член Європейської академії остеоінтеграції

Софія Арока є членом редакційних рад журналів Journal of Periodontology and Implantology та Quintessence International.

Сфера клінічних досліджень — покращення та підвищення прогнозованості у пародонтальній пластичній хірургії


Пластика м’яких тканин навколо зубів та імплантатів

Лікарі в щоденній практиці стикаються з дефектами м’яких тканин навколо зубів та/або імплантатів. Для їх лікування існує кілька хірургічних технік і вибір правильної техніки, яка приведе до найкращого результату, може бути нелегким. Основним завданням цієї презентації є обговорення різних хірургічних протоколів пластики дефектів м’яких тканин навколо зубів та імплантатів на основі існуючих наукових даних та клінічного досвіду. Техніки хірургічного лікування рецесій це в основному корональне відшарування слизової, техніка субперіостального конверту у комбінації з використанням субепітеліального сполучнотканинного трансплантата або більш складна тунельна техніка, що була розроблена для досягнення повного закриття кореня з покращеним естетичним результатом. Однак мало які з цих технік можуть забезпечити повне закриття кореня при рецесіях ІІІ класу за Міллером, оскільки при таких дефектах відсутня кістка та м’які тканини в міжпроксимальних ділянках.

Я буду особливо глибоко описувати модифіковану тунельну техніку з усіма параметрами, які необхідно врахувати, що, на мою думку, значно спростить прийняття правильного рішення та забезпечує досягнення прогнозованого результату.

Лікарі та дослідники все більше уваги приділяють тому як уникнути та/або як лікувати дефекти м’яких тканин навколо імплантатів. Основною причиною цього є те, що досі не існує єдиного хірургічного протоколу їх лікування.

Практикуючі лікарі повинні пам’ятати анатомічні та гістологічні відмінності між зубами та імплантатами для кращого розуміння та виконання техніки лікування.

З гістологічної точки зору первинна функція сполучної тканини в ділянці імплантації - це збереження епітелію у тісному контакті з шийкою імплантата (абатментом). Епітелій в свою чергу захищатиме сполучну тканину, створюючи епітеліальний бар’єр - функціональну одиницю між порожниною рота і встановленими імплантатами. Прилягання сполучного епітелію і супракрестальної сполучної тканини до імплантатів залежить від щільності сполучної тканини.

З клінічної точки зору, наявність стабільної фіксації м’яких тканин, що складаються з кератинізованої та сполучної тканини, полегшує контроль зубного нальоту, покращує естетику, комфорт пацієнта та дає можливіть уникнути дегісценцій. В літературі обговорюється не лише ширина кератинізованої слизової, але і її товщина. Це є важливим фактором на користь збереження здорового стану, а не лише естетики.

Таким чином, мета цієї презентації - поділитись різними хірургічними протоколами для успішного лікування дефектів м’яких тканин навколо зубів чи імплантатів та забезпечити глибокі знання лікарям для застосування у щоденній клінічній практиці.





Софія Арока

Софія Арока


Швейцарія